Автоматичне прийняття спадщини в Україні

Термін «автоматичне прийняття спадщини» часто використовують у побуті, однак юридично він потребує уточнення. У певних випадках спадкоємець дійсно може вважатися таким, що прийняв спадщину без подання заяви нотаріусу.

Водночас сам факт спільного проживання зі спадкодавцем, користування його майном чи наявності родинного зв’язку ще не означає, що спадщина прийнята автоматично.

Українське законодавство встановлює конкретні умови, за яких спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, а також передбачає винятки та спеціальні правила. Помилки в цьому питанні можуть призвести до пропуску строку, необхідності звернення до суду або навіть втрати можливості оформити спадкове майно.

Тож розберімося, коли спадщина в Україні вважається прийнятою автоматично, кому потрібно звертатися до нотаріуса та які строки необхідно дотримати.

Що таке автоматичне прийняття спадщини

Цивільний кодекс України не містить окремого визначення поняття «автоматичне прийняття спадщини». Проте стаття 1268 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину без подання заяви нотаріусу.

Загальне правило передбачене статтею 1269 ЦК України: спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, повинен протягом шести місяців звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Водночас закон робить виняток для окремих категорій осіб.

Коли спадщина вважається прийнятою автоматично

Найпоширеніший випадок автоматичного прийняття спадщини виникає тоді, коли спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на день його смерті.

У такій ситуації закон передбачає презумпцію прийняття спадщини. Іншими словами, особа вважається спадкоємцем навіть без подання заяви, якщо протягом шестимісячного строку вона не подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини.

Також автоматично такими, що прийняли спадщину, вважаються:

• малолітні особи;
• неповнолітні особи;
• недієздатні особи;
• особи, цивільна дієздатність яких обмежена.

Для цих категорій осіб також діє правило, що спадщина вважається прийнятою, якщо від їхнього імені не було оформлено відмову у встановленому законом порядку.

Підставою є частини третя та четверта статті 1268 Цивільного кодексу України.

Що означає постійне проживання зі спадкодавцем

Найбільше спорів виникає саме навколо питання спільного проживання.

Багато людей вважають, що достатньо бути зареєстрованим за однією адресою. Проте реєстрація місця проживання сама по собі не завжди підтверджує факт спільного проживання.

І навпаки — навіть за відсутності реєстрації особа може довести, що фактично проживала зі спадкодавцем однією сім’єю.

Саме тому нотаріуси оцінюють не лише відомості про реєстрацію, а й інші докази.

Які докази підтверджують фактичне прийняття спадщини

Якщо виникає спір щодо автоматичного прийняття спадщини, можуть використовуватися різні докази, які підтверджують фактичне проживання або користування спадковим майном.

До таких доказів належать:

• довідки про місце проживання;
• акти органів місцевого самоврядування;
• показання свідків;
• квитанції про оплату комунальних послуг;
• договори на постачання комунальних послуг;
• документи щодо ремонту або утримання житла;
• документи про сплату земельного податку чи податку на нерухомість;
• документи щодо догляду за спадковим майном;
• фотографії, листування та інші письмові докази;
• рішення суду про встановлення факту постійного проживання однією сім’єю.

У кожній конкретній справі перелік доказів може відрізнятися.

У яких випадках автоматичне прийняття спадщини не працює

Попри поширену думку, автоматичне прийняття спадщини застосовується далеко не завжди.

Заяву нотаріусу необхідно подавати, якщо спадкоємець проживав окремо від спадкодавця.

Не можна посилатися лише на родинні зв’язки. Те, що особа є сином, дочкою чи батьком померлого, ще не означає автоматичного набуття спадкових прав.

Також автоматичне прийняття спадщини не відбувається, якщо спадкоємець письмово відмовився від спадщини або пропустив строк для її прийняття за відсутності передбачених законом підстав.

Окремо варто зазначити, що навіть якщо спадщина вважається прийнятою автоматично, це не означає автоматичного оформлення права власності. Для продажу квартири, земельної ділянки, будинку чи автомобіля необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати право власності у встановленому законом порядку.

Найпоширеніші помилки спадкоємців

Практика показує, що більшість проблем виникає через неправильне розуміння самого поняття автоматичного прийняття спадщини.

Одні спадкоємці вважають, що достатньо проживати у квартирі після смерті родича й більше нічого робити не потрібно.

Інші переконані, що реєстрація місця проживання автоматично гарантує оформлення спадщини.

Деякі роками не звертаються до нотаріуса, а потім дізнаються, що без свідоцтва про право на спадщину вони не можуть продати чи подарувати майно.

Ще одна поширена ситуація виникає тоді, коли інші спадкоємці заперечують факт спільного проживання. У такому випадку питання нерідко вирішується вже в суді.

Саме тому навіть у разі автоматичного прийняття спадщини не варто відкладати звернення до нотаріуса.

Не можна посилатися лише на родинні зв’язки. Те, що особа є сином, дочкою чи батьком померлого, ще не означає автоматичного набуття спадкових прав. Водночас право на спадкування за законом залежить від черговості спадкоємців, визначеної Цивільним кодексом України.

Детальніше про те, хто має право на спадщину за законом та як визначається черговість спадкування, читайте у нашій статті «Спадщина за законом без заповіту».

Що робити, якщо строк пропущено

Якщо спадкоємець не проживав разом зі спадкодавцем і не подав заяву нотаріусу протягом шести місяців, це ще не означає остаточну втрату спадщини.

У певних випадках строк може бути поновлений за письмовою згодою інших спадкоємців або за рішенням суду, якщо буде доведено поважність причин його пропуску.

Кожна така справа потребує індивідуального аналізу документів та судової практики.

Практика АО «Правда»

До Адвокатського об’єднання «Правда» звернулася клієнтка після смерті матері. Вона понад десять років проживала разом із нею, однак була зареєстрована за іншою адресою. Через декілька років після смерті матері виникла необхідність оформити право власності на будинок, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, оскільки документально факт постійного проживання підтверджений не був.

Юристи АО «Правда» зібрали необхідні докази: довідки органу місцевого самоврядування, документи про оплату комунальних послуг, показання сусідів та інші письмові докази. Після цього було встановлено юридичний факт постійного проживання зі спадкодавцем, що дозволило клієнтці оформити спадщину та зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Кожна спадкова справа має свої особливості, тому перелік необхідних доказів визначається індивідуально.

Висновок

Автоматичне прийняття спадщини — це не окрема процедура і не спосіб уникнути оформлення спадкових прав. Закон лише передбачає окремі випадки, коли спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину без подання заяви нотаріусу.

Однак навіть за таких обставин оформлення спадкових прав, отримання свідоцтва про право на спадщину та державна реєстрація майна залишаються обов’язковими.

Якщо виникли сумніви щодо строків прийняття спадщини, нотаріус відмовив в оформленні документів або між спадкоємцями виник спір щодо факту проживання чи прийняття спадщини, звернення до адвоката на початковому етапі допоможе уникнути тривалих судових процесів і втрати спадкового майна.

Фахівці Адвокатського об’єднання «Правда» надають консультації щодо оформлення спадщини, поновлення строків для її прийняття, встановлення юридичних фактів та представництва інтересів спадкоємців у суді.

Не відкладайте вирішення спадкових питань. Запишіться на консультацію до адвоката по спадщині, і ми допоможемо пройти процедуру оформлення спадщини швидко, законно та з максимальним захистом ваших інтересів.