Спадщина за заповітом

Коли людина за життя складає заповіт, вона фактично визначає, кому має перейти її майно після смерті. Саме тому заповіт часто сприймається як спосіб заздалегідь уникнути майбутніх конфліктів між родичами.

Однак на практиці спадщина за заповітом не завжди оформлюється так просто, як здається. Наявність заповіту ще не означає, що спадкоємець автоматично стане власником квартири, будинку, землі чи іншого майна. Необхідно правильно прийняти спадщину, дотриматися встановленого строку, звернутися до нотаріуса та підтвердити права на спадкове майно.

Крім того, навіть чинний заповіт не завжди позбавляє інших осіб можливості претендувати на спадщину. Закон передбачає випадки, коли спадкоємець може отримати частину спадкового майна незалежно від волі спадкодавця.

Тому розглянемо, хто має право на спадщину якщо є заповіт, як відбувається прийняття спадщини за заповітом і коли справа може перейти до суду.

Заповіт має пріоритет над спадкуванням за законом

Цивільний кодекс України встановлює два способи спадкування – за заповітом та за законом. Якщо спадкодавець залишив чинний заповіт, перш за все враховується саме його воля. Стаття 1223 ЦК України прямо передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Це означає, що спадкодавець не зобов’язаний залишати майно своїм родичам лише через наявність між ними родинного зв’язку. Він може заповісти майно іншій особі.

Наприклад, людина має двох дітей, але протягом останніх років фактично проживає з іншою особою, яка доглядає за нею та допомагає у побуті. Вона може скласти заповіт на користь цієї особи. За відсутності інших юридичних обставин саме вона буде спадкоємцем за заповітом, а не діти.

Верховний Суд також виходить із того, що у разі чинного заповіту право на спадкування виникає у визначених ним осіб, тоді як спадкування за законом застосовується, зокрема, коли заповіт відсутній, визнаний недійсним, спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину або заповітом охоплено не всю спадщину.

Але саме тут виникає перший важливий нюанс.

Чи можна залишити спадщину будь-кому

Так, але свобода заповіту не є абсолютною. За загальним правилом заповідач може призначити спадкоємцем будь-яку фізичну особу незалежно від наявності родинних відносин.

Проте закон захищає осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Це означає, що ситуація «в заповіті написано, що все отримує чужа людина, отже родичі точно нічого не отримають» юридично неправильна.

Стаття 1241 ЦК України передбачає право на обов’язкову частку для визначених законом осіб. Йдеться про малолітніх та неповнолітніх дітей, повнолітніх непрацездатних дітей, непрацездатну вдову або вдівця та непрацездатних батьків.

Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2025 року у справі № 712/3180/24 звернув увагу, що перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому відповідний статус оцінюється саме на момент відкриття спадщини.

Тобто недостатньо просто подивитися на заповіт. Потрібно встановити, хто був живий на момент смерті спадкодавця, який мав статус і які права виникли саме на цей момент.

Хто має право на спадщину якщо є заповіт

Якщо заповіт чинний і охоплює все майно, основними спадкоємцями є особи, зазначені в ньому. Але спадкова справа не закінчується встановленням того, хто записаний у заповіті.

Нотаріусу необхідно перевірити, чи прийняв спадкоємець спадщину, чи дотримано строку, яке саме майно входить до спадщини та чи не існує інших осіб із правами на неї.

Наприклад, заповідач міг написати: «усе належне мені майно заповідаю дочці». Після його смерті виявляється, що квартира була придбана у шлюбі.

У такому випадку перед визначенням спадкової маси необхідно з’ясувати, яка частина квартири належала безпосередньо спадкодавцю, а яка могла бути часткою другого з подружжя у спільному майні.

Тому фраза «все майно за заповітом переходить одній особі» не завжди означає, що ця особа фактично отримає 100% кожного об’єкта.

Якщо є заповіт як оформити спадщину

Оформлення спадщини за заповітом починається не з отримання свідоцтва, а з її прийняття. За загальним правилом спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. На це закон встановлює шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини.

Саме цей момент часто недооцінюють.

Людина може мати на руках заповіт, бути єдиним спадкоємцем і навіть знати, яке саме майно їй заповідано. Але якщо вона пропустить встановлений строк і не буде вважатися такою, що прийняла спадщину, виникає окрема юридична проблема.

Водночас особа, яка постійно проживала зі спадкодавцем на момент смерті, за загальним правилом вважається такою, що прийняла спадщину, якщо не заявила про відмову від неї у встановлений строк.

Отже, питання «якщо є заповіт як оформити спадщину» завжди потрібно розглядати з урахуванням того, де проживав спадкоємець та які дії він здійснив після смерті спадкодавця.

Коли спадщина за заповітом переходить у судовий спір

Наявність заповіту не гарантує відсутності спору. Найчастіше конфлікт виникає тоді, коли після смерті людини родичі дізнаються, що все майно заповідано іншій особі.

Наприклад, до адвоката звертається донька спадкодавця і повідомляє, що батько за кілька місяців до смерті склав заповіт на користь сторонньої особи. Донька стверджує, що в цей період батько мав серйозні проблеми зі здоров’ям і фактично не розумів значення своїх дій.

У такій ситуації питання вже не зводиться до того, «хто зазначений у заповіті». Потрібно досліджувати обставини його складання, стан спадкодавця, дотримання форми правочину, докази, медичні документи та інші обставини.

Якщо є достатні підстави, питання про дійсність заповіту може вирішуватися судом.

Саме тому у справах про спадкування важливо відрізняти незгоду зі змістом заповіту від юридичних підстав для його оскарження. Сам по собі факт того, що родич вважає заповіт несправедливим, не робить його недійсним.

Чим спадщина за заповітом відрізняється від спадкування за законом

А якщо заповіту взагалі немає? У такому випадку спадщина розподіляється вже за правилами спадкування за законом. Якщо вас цікавить, хто має право на спадщину без заповіту, як визначається черговість спадкоємців та що потрібно зробити для прийняття спадщини, радимо ознайомитися з нашою статтею «Спадщина за законом без заповіту».

Основна різниця полягає у тому, хто визначає спадкоємця. При спадкуванні за заповітом це робить сам спадкодавець. При спадкуванні за законом коло спадкоємців визначається Цивільним кодексом України та залежить від черги спадкування.

Водночас сама процедура прийняття спадщини багато в чому схожа. І там, і там можуть виникати питання щодо строку, місця відкриття спадщини, складу майна, документів та права на отримання свідоцтва.

Тому заповіт – це не «спрощене оформлення спадщини», а насамперед спосіб визначити волю спадкодавця щодо того, хто має спадкувати.

Практика адвокатського об’єднання

У практиці адвокатського об’єднання «Правда» спадкові справи нерідко починаються з ситуації, яка на перший погляд здається простою: у клієнта є заповіт, він зазначений у ньому як спадкоємець і переконаний, що після смерті спадкодавця достатньо звернутися до нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину.

Однак під час аналізу спадкової справи можуть виявитися обставини, які істотно впливають на права спадкоємця.

Наприклад, до нас звернулася клієнтка, яка була зазначена у заповіті як спадкоємиця всього майна. Після смерті спадкодавця вона звернулася для оформлення спадщини, однак виникли питання щодо складу спадкового майна та прав інших осіб на окремі об’єкти.

Адвокати АО «Правда» проаналізували спадкову справу, документи на майно, коло потенційних спадкоємців та обставини прийняття спадщини. У результаті було визначено порядок подальших дій клієнтки для належного оформлення її спадкових прав.

Цей випадок показує, чому наявність заповіту сама по собі ще не означає, що спадщину можна безперешкодно оформити. Перед зверненням до нотаріуса важливо встановити, яке саме майно входить до складу спадщини, хто має право на спадкування та чи не існує обставин, які можуть вплинути на розподіл майна.

У кожній спадковій справі важливі деталі: зміст заповіту, дата смерті спадкодавця, місце проживання спадкоємців, строки прийняття спадщини, документи на майно та наявність інших осіб, які можуть претендувати на спадщину.

Саме тому, якщо у вас виникла проблема з оформленням спадщини за заповітом, пропущено строк прийняття спадщини, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва або виник спір між спадкоємцями, доцільно отримати правову оцінку ситуації до вчинення подальших дій.

Висновок

Заповіт є одним із найважливіших інструментів розпорядження майном на випадок смерті. Його головна перевага полягає в тому, що спадкодавець сам визначає особу або осіб, яким хоче залишити своє майно.

Однак спадщина за заповітом – це не автоматична передача майна. Необхідно врахувати право на обов’язкову частку, своєчасно прийняти спадщину, правильно визначити склад спадкового майна та пройти процедуру нотаріального оформлення.

А якщо між спадкоємцями виникає конфлікт щодо дійсності заповіту, строків або права на майно, питання може потребувати вже професійного правового супроводу та судового захисту.

Не відкладайте вирішення спадкових питань. Запишіться на консультацію до адвоката по спадщині, і ми допоможемо пройти процедуру оформлення спадщини швидко, законно та з максимальним захистом ваших інтересів.